Можливість зберегти зуб залежить не лише від розміру видимого дефекту. Лікар оцінює стан кореня, рівень руйнування під яснами, наявність тріщини, якість каналів, обсяг кісткової підтримки та майбутнє навантаження.

Фіксація брекетів зазвичай не потребує свердління чи анестезії: поверхню зубів готують, приклеюють замочки та встановлюють дугу. Під час процедури пацієнт частіше відчуває тривале відкривання рота, а не біль.

Навколо брекетів і під дугою легко накопичується наліт, тому звичайного швидкого чищення недостатньо. Без ретельної гігієни зростає ризик запалення ясен, карієсу та білих плям на емалі.

Під час лікування краще уникати дуже твердих і липких продуктів, які можуть відклеїти брекет або деформувати дугу: льоду, сухарів, твердих карамелей, попкорну та жувальних цукерок. Горіхи й тверді овочі можна подрібнювати.

Не кожна нерівність зубів є небезпечною, але виражені порушення прикусу можуть ускладнювати очищення, жування й вимову, сприяти травмуванню слизової, нерівномірному стиранню та перевантаженню окремих зубів.

М’язи щелепи, голови та шиї працюють як взаємопов’язана система. Тривале стискання зубів, незручне жування або дисфункція суглоба можуть підтримувати напруження в шиї. Водночас біль у шиї часто має інше походження, тому самодіагностика тут ненадійна.

Бруксизм — це мимовільне стискання або скреготіння зубами уві сні чи під час неспання. Він може бути пов’язаний зі стресом, особливостями сну, деякими ліками та іншими станами. Зводити проблему лише до «неправильного прикусу» некоректно.

Невелике природне стирання відбувається протягом життя, але помітне скорочення зубів, відколи та плоскі жувальні поверхні потребують уваги. Частими чинниками є бруксизм, надмірне стискання щелеп, порушення контактів зубів, кислоти з їжі чи напоїв і рефлюкс.

Головний біль має багато можливих причин, і прикус — лише одна з них. Коли жувальні м’язи постійно перенапружені, людина стискає зуби або нижня щелепа рухається несиметрично, дискомфорт може віддавати у скроні, вуха, потилицю чи шию.

Клацання під час відкривання рота, жування або позіхання часто пов’язане з роботою скронево-нижньощелепного суглоба. Усередині нього є суглобовий диск, який допомагає нижній щелепі рухатися плавно. Якщо його положення змінюється, може виникати характерний звук.