Наші предки дбали про зуби задовго до появи сучасних щіток і паст, використовуючи природні засоби та щоденні звички. Основою гігієни була механічна очистка. Для цього застосовували гілочки дерев, коріння або палички з розщепленими кінцями, які виконували роль щітки. Такі «жувальні палички» не лише знімали наліт, а й стимулювали ясна.

Для очищення і дезінфекції ротової порожнини використовували природні абразиви. Попіл з рослин, подрібнене вугілля, пісок або товчений крейдяний камінь допомагали видаляти залишки їжі. У багатьох культурах ці суміші поєднували з травами, що мали антисептичні властивості, наприклад шавлією, м’ятою чи корою дуба. Полоскання відварами трав зменшувало запалення та освіжало подих.

Важливу роль відігравало і харчування. Тверда, малооброблена їжа природно очищувала поверхню зубів і сприяла розвитку щелеп. Відсутність цукру в раціоні значно знижувала ризик карієсу, тому проблеми із зубами виникали рідше, ніж у сучасної людини. Також поширеною практикою було жування смол або бджолиного воску, що допомагало очищувати зуби та зміцнювати ясна.

Хоча методи наших предків здаються примітивними, багато з них мали реальну користь. Вони поєднували механічне очищення, природні антисептики та здоровий спосіб життя. Сучасна стоматологія значно ефективніша, але принципи регулярного догляду та профілактики залишилися незмінними протягом століть.