Після видалення зуба багато пацієнтів замислюються, коли саме можна встановлювати імплант. Терміни імплантації залежать від стану кісткової тканини, наявності запалення та індивідуальних особливостей організму. У сучасній стоматології існує кілька підходів, які дозволяють підібрати оптимальний момент для процедури.

Перший варіант — негайна імплантація, коли імплант встановлюють одразу після видалення зуба. Такий підхід можливий за відсутності інфекції, достатнього об’єму кістки та стабільних ясен. Його головна перевага — скорочення загального терміну лікування та збереження кісткової тканини.

Другий варіант — рання імплантація, яку проводять через 6–8 тижнів після видалення. За цей час м’які тканини загоюються, зменшується ризик ускладнень, але кістка ще не встигає значно втратити об’єм. Такий підхід часто вважається найбільш збалансованим.

Класична або відстрочена імплантація виконується через 3–6 місяців після видалення зуба. Вона застосовується у випадках складного видалення, наявності запалення або недостатнього об’єму кістки. Цей період дозволяє тканинам повністю відновитися, але може потребувати додаткових процедур, зокрема кісткової пластики.

Оптимальний час для імплантації визначає лікар після діагностики та аналізу знімків. Правильно обраний момент знижує ризики та підвищує шанси на успішне приживлення імпланта.